Сторінка медсестри
Кір – небезпечне вірусне захворювання . Саме ця інфекція є однією із основних причин дитячої смертності у світі.
Вірус дуже швидко поширюється – він передається при розмові, кашлі, чханні чи будь-якому тісному контакті з хворим. Як тільки у людини з’являються перші ознаки вірусу – вона вже поширює інфекцію. Інкубаційний період триває від 7 до 17 днів.
При цьому інфекція дуже швидко поширюється, тож з потоком повітря вірус може навіть поширитись у сусідні приміщення, наприклад через вікна, вентиляцію тощо.
Симптоми у дітей і дорослих
Найчастіше кором хворіють діти та підлітки, однак, якщо щеплення не було, то заразитись може і дорослий.
Перші тривожні ознаки небезпечного вірусу – людина стає млявою, у неї порушується сон, знижується апетит. Пізніше з’являється нежить та кашель, а також підвищується температура.
Однак, вже через кілька днів температура знижується, а от кашель та нежить не проходять, а навпаки посилюються. В цей період в людини стають чутливими очі, важко дивитись на світло, інколи доходить до запалення ока (кон’юнктивіт). Часто ці симптоми можна сплутати зі звичайною застудою чи грипом. При цьому на внутрішній стороні щік, а іноді й губ, вже з’являються дрібненькі цятки. Це вже одна із основних ознак, що в хворого таки кір.
Вже на 4-5 день після перших симптомів температура знову підвищується до 39-40 градусів, а на шкірі з’являється дуже помітний висип червоних цяток. У цей момент посилюється нежить, набрякають повіки та все обличчя.
До симптомів може додатись ще й пронос. Також може посилитись головний біль, інколи хворі навіть непритомніють.
Якщо хвороба проходить без ускладнень, то вже до тижня часу хворому має стати краще. Тоді у людини нормалізується температура, проходять кашель та нежить, а верхній шар шкіри, на якій був висип, починає відлущуватись.
Цей вірус небезпечний ще й ти тим, що ускладнення після хвороби можуть бути не безпечнішими за саму недугу. Інфекція сильно понижує імунітет, і організм стає чутливим до будь-якої бактеріальної інфекції.
Ускладнення можуть торкнутись і дихальної системи — це пневмонія, бронхіт. Також часто після перенесення вірусу може виникнути запалення середнього вуха, часто це трапляється у маленьких дітей.
Кір наносить відбиток і на нервову систему, в деяких випадків може призвести до енцефаліту (запалення головного мозку).
Як переконують медики, найбільш дієвим захистом від кору є вакцинація. Її колять дитині у 12 місяців та 6 років.
“У країнах, де вакцинація від кору охоплює більшість населення, люди перестають хворіти на кір. І неприйнятною є ситуація, коли в час доказової медицини, лікарі чи інший медичний персонал відмовляє молодих батьків від щеплення дітей. Вважаю, що це своєрідний медичний злочин”, – заявила заступник Міністра охорони здоров’я Оксана Сивак.
Вона також запевнила, що вакцина проти кору “безпечна, надійна та ефективна”. Адже цю вакцину використовують не лише в Україні, але і в багатьох інших європейських країнах.
- Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов'язково дочекатися його прибуття.
- Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.
- До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.
- Обов'язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.
- Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.
- Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.
- Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).
- У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.
- Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов'язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.
- Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.
Як правило, ознаки ГРВІ у дитини виявляються приблизно в наступній послідовності: спочатку спостерігається першіння в горлі, потім – збільшення лімфовузлів, далі йде підйом температури, запалення слизових носа і рота, сльозотеча, чхання, нежить і кашель. Від малоактивного дитини чуються скарги на головний біль, він відмовляється від їжі, стає сонливою, але, разом з тим – неспокійним.
- Вірус грипу
- Вірус парагрипу
- Риновірус
- зміцнював організм дитини загартовуючими процедурами;
- стежив за ефективним фізичним вихованням дитини;
- організовував повноцінне харчування і обов’язковий прийом вітамінів;
- дотримувався необхідний мікроклімат в приміщенні.
Більшість із цих хвороб дуже швидко поширюється і при цьому заражують велику кількість дітей. У людей, що перехворіли на них, залишається досить стійкий імунітет.
Вакцинація допомогла знизити захворюваність на більшість із них. Однак вакцини не завжди дають стійкий імунітет. До того ж, унаслідок різних причин не всі діти мають профілактичні щеплення.
Попередження інфекцій є провідним принципом охорони здоров’я дітей.Якщо дитина захворіла, її поведінка змінюється: вона плаче, відмовляється від їжі, стає млявою, не грається, негайно зверніться до лікаря!
ПРИ ПЕРШИХ СИМПТОМАХ ХВОРОБИ – ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО ЛІКАРЯ!
• Гостре інфекційне захворювання верхніх дихальних шляхів.
• Мигдалики – частина лімфатичної системи. Вони відіграють важливу роль у підтриманні здоров’я.
• Видаляють мигдалики виключно за серйозними медичними показниками.
• біль у горлі, збільшення мигдаликів, наліт або біло – жовті крапки на них;
• загальне нездужання, зниження апетиту, головний біль;
• підвищення температури.
Збудник хвороби – фільтруючий вірус – дуже летючий та рухливий, він може проникати крізь вікна, двері, щілини у стінах, з поверху на поверх, з приміщення у приміщення. Але він нестійкий за межами організму людини. Збудник вітряної віспи швидко гине, він не передається через третю особу та речі. Інкубаційний період хвороби від 11 до 21 доби.
Дитина, що перехворіла на вітряну віспу, набуває стійкого імунітету.
Хворий заразний для оточуючих приблизно протягом 7 днів: з дня, що передує появі пухирців, і до їх підсихання.
• незначне підвищення температури;
• слабкість, головний біль;
• висип: дрібні червоні сверблячі прищики, що перетворюються на пухирці, потім підсихають і утворюють струпи;
• висипка з’являється групами протягом декількох днів, тому одночасно можна бачити різні її елементи.
• кожного дня оглядайте висип, переконайте дитину, що не можна розчухувати пухирці, бо це може призвести до появи рубців, або викликати повторну інфекцію;
• діти у віці до 7 років, які були у контакті з хворим на вітряну віспу, але не хворіли на неї, ізолюються на 21 добу з часу контакту.
• цент припухлості – мочка вуха з одного або обох боків;
• сухість у роті і біль у вусі при відкриванні рота та жуванні;
• невелике підвищення температури;
• поганий апетит.
• чи не з’явились болі у яєчках (у хлопчиків), у животі, головний біль;
• болючість у місці припухлості при рухах щелепи.
• Збудник хвороби – фільтруючий вірус – дуже летючий і майже не життєздатний поза людським організмом.
• Джерелом вірусу є хвора людина, розповсюджується вірус повітряно-крапельним шляхом.
• Хворі небезпечні в останні дні інкубаційного періоду та на початку захворювання.
• Інкубаційний період 9 – 11 днів (іноді 14 – 17), у дітей, яким введено гамма – глобулін, - 21 день.
• Хвороба може призвести до ускладнень.
• Дітям, що не мають щеплення, призначають гамма – глобулін.
• проявляються за 10 – 17 днів після контакту; дитина заразна для оточуючих аж до 5-ї доби після появи висипу;
• початок кору схожий на сильну застуду (кашель, нежить, почервоніння очей, сльозоточивість, висока температура);
• нове підвищення температури відбувається на 4-й день; з’являється висип: спочатку на обличчі та шиї, потім протягом 3-х днів – на всьому тілі.
• загальний стан дитини;
• температуру тіла.
• Діти народжуються без імунітету до коклюшу, тому без щеплення вони можуть захворіти вже на першому році життя.
• Без лікування коклюш може призвести до смерті, особливо у дуже маленьких дітей.
• Хвора дитина заразна протягом усього періоду кашлю (5 тижнів).
• спазматичний кашель, що переривається судомним вдихом; іноді закінчується блюванням; триває довго і збільшується;
• появі кашлю передує збільшення температури до 37 – 38 градусів.
• чи було щеплення від коклюшу.
• Збудник хвороби – фільтруючий вірус.
• Передається хвороба тільки від хворого повітряно – крапельним шляхом.
• Дитина заразна за 7 днів до появи висипу та 5 діб після його виникнення.
• Інкубаційний період - 14 – 21 день.
• Після перенесеної краснухи залишається стійкий імунітет на все життя.
• Іноді хвороба ускладнюється енцефалітом або підвищеною кровоточивістю.
• перебіг краснухи може бути легким, тому симптоми важко виявити;
• невелика температура та нежить, за 1 - 2 доби – висип;
• збільшення задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів, що виникає за 1 - 3 доби до висипання та зникає за декілька діб після зникнення висипу;
• висип – маленькі, червоні, трішки випуклі плямки, звичайно з’являються спочатку на обличчі та протягом доби розповсюджуються по всьому тілу.
• загальний стан дитини;
• температуру тіла.
• Збудник хвороби – стрептокок. Джерелом інфекції є хворий. Розповсюджується бактерія повітряно – крапельним шляхом, частіше за все проникає до організму через очі та ніс, іноді крізь уражену опіком або поранену шкіру.
• Збудник хвороби може існувати і поза організмом людини, тому одяг хворого, його речі, книги та іграшки, якими він користувався, можуть бути джерелом розповсюдження інфекції.
• Інкубаційний період від 1 до 7 діб, іноді до 12 діб.
• Після перенесеної хвороби виникає імунітет, але іноді можливі повторні випадки захворювання на скарлатину, які пов’язані з послабленням захисних сил організму.
• Ускладнення виникають рідко, але можуть бути небезпечними.
• часто хвороба починається з головного болю, блювання, болю в горлі, підвищення температури до 39 градусів;
• крапкоподібний червоний висип з’являється по всьому тілу в перші 1 – 2 доби хвороби;
• висип грубий на дотик, при натискуванні плями на деякий час стають білими;
• висип найбільш виражений у паху, під пахвами, на внутрішніх поверхнях рук та ніг
• загальний стан дитини;
• температуру тіла.
Привчаючи дітей до певного режиму, до виконання гігієнічних вимог, ми створюємо у них корисні для організму навички і тим самим зберігаємо їх здоров'я. Твердий режим дня, встановлений відповідно до вікових особливостей дітей, - одно з істотних умов нормального фізичного розвитку дитини.
Основна вимога до режиму - це точність в часі і правильне чергування, зміна одних видів діяльності іншими. Має бути встановлений час, коли дитина лягає спати, встає, їсть, гуляє, виконує нескладні, посильні для нього обов'язки. Часу цього необхідно точно дотримуватися.
Сон. Тільки під час сну дитина отримує повний відпочинок. Сон має бути досить тривалим: діти 3-4 років сплять 14 годин на добу, 5-6 років - 13 годин, 7-8 років - 12 годин. З цього часу потрібно, особливо для молодших дітей, виділити години півтори для денного сну. Діти повинні лягати не пізніше 8-9 годин вечора.
Їжа. Діти отримують їжу 4-5 разів на день. Перша їжа дається через півгодини, в усякому разі не пізніше чим за годину після пробудження дитини, а остання - години за півтора до сну. Між їжею мають бути встановлені проміжки до 3-4 годин, їх потрібно строго дотримуватися. Найбільш ситна їжа дається в обід, менш ситна - на вечерю.
Прогулянки. Як би точно не дотримувався час сну і їжі, режим не можна визнати правильним, якщо в нім не передбачений час для прогулянки. Чим більше часу діти проводять на відкритому повітрі, тим вони здоровіші.
Нервова система дітей дуже чутлива й уразлива, тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження та гальмування, що відбуваються в психіці дітей, необхідно подбати про раціональне взаємоузгодження навантаження і відпочинку, напруження і розрядження в процесі організації їхньої життєдіяльності.
За умови дотримання режиму в дитини від перших днів життя формуються звички, які сприяють її правильному розвитку. Установлені режимом процеси та процедури дозволяють виробити у дитини умовні рефлекси, у тому числі ті, що орієнтовані на час, тому важливо ввести дитину в ритм сну та неспання, годування о певній годині. Правильний режим, крім цього, сприяє правильному функціонуванню внутрішніх органів дитини, забезпечує її врівноважений, бадьорий стан, охороняє її нервову систему від перевтомлювання, а також створює сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини.
Адже зрозуміло, що втомлена дитина поводиться примхливо та неконструктивно. Наприклад, бажання поїсти, почуття голоду в неслушну мить відволікає малюка, заважає, організуватися, створює дискомфорт.
Оскільки життя дітей організовують дорослі, велике значення має організованість їхніх батьків. Будь-якій людині для того, щоб успішно брати участь у будь-якому режимному процесі, потрібний певний проміжок часу для переключення з одного виду діяльності на інший, тому поспіх батьків, спізнення до дитячого садка дезорганізовують дитину, викликають у неї почуття провини перед однолітками та вихователем. Заохочення батьками відмови дитини від денного сну або пізнього відходу до нічного сну викликає в дитини перевтомлення, знижує її працездатність і підвищує дратівливість. Усім відомо, що звичка — це друга натура. А звичні форми поведінки та реагування формуються завдяки особливостям поводження дорослих із дитиною, прагненням самого дошкільника наслідувати певний ідеал та дотримуватись режиму.
Чіткий, розумно організований режим — фактор достатньо суттєвий для формування у дитини гарних звичок. Упорядкуванню дитячої поведінки сприяє ритм життя, який забезпечує дитині зміну видів діяльності, привчає її, коли потрібно бути рухливою або посидючою, організованою, зібраною, підтягнутою,— тобто вміти підпорядковуватися загальному розпорядку.
Якщо перед дитиною постає необхідність підкорити себе розміряному загальному плину життя вдома, то від неї легше домогтися врівноваженої поведінки, а врівноважену дитину легше виховувати.
Поряд із цим зазначимо, що наполегливо і відразу відривати дитину від заняття або гри не варто: це може спровокувати конфліктні взаємини з нею.
Краще заздалегідь попередити, що через кілька хвилин необхідно зробити щось інше: потрібно надати дитині час внутрішньо підготуватися до закінчення заняття, допомогти спокійно перейти від одного виду діяльності до іншого, а якщо новий вид діяльності, який Ви пропонуєте дитині, об’єктивно корисний і неминучий, слід подати його дитині як нову, цікаву та дуже серйозну, майже дорослу гру. Не можна забувати про те, що маленькі діти дуже вразливі, їхня нервова система ще не сформувалася і через це її легко вразити. Про це завжди потрібно пам’ятати, і тоді стане зрозумілим, чому шкідливо перевантажувати дітей враженнями: навіть найприємніші враження, якщо їх надмірна кількість, не приносять дитині того задоволення, на яке помилково розраховують дорослі. Особливо шкідливі для дитині видовищні заходи, передбачені для дорослої аудиторії.
Телебачення не економить на передачах для дітей. Проте «допускати» до телевізора краще не раніше, ніж із чотирьох років. Телебачення відкриває перед дитиною такі світи, збагачує такими враженнями, яких ніщо не замінить. Однак якщо програми для малят ураховують особливості дошкільного віку та їхню здатність до концентрованої уваги, то решта телевізійних передач значно перевищують фізичні та психічні можливості дітей. Крім того, дітям складно зрозуміти зміст того, що відбувається на телеекрані під час недитячих передач, і вони досить часто роблять помилкові висновки.
Оптимальний час для перегляду телевізійних передач для дошкільника — 30 хвилин із перервою упродовж дня. Дошкільникам не слід переглядати вечірніх програм — це може їм зашкодити: нервова система дитини занадто збуджується саме у той час, коли її потрібно врівноважити та підготувати до відпочинку. У багатьох родинах стало доброю традицією закінчувати «робочий день» дитини дитячою передачею.
Подібна традиція для дітей перетворюється на «умовний сигнал», що навіює на них сон. Це найвдаліший час для того, щоб після перегляду передачі укласти дитину спати. У шість років загальна тривалість сну повинна становити 12 годин, з яких нічному сну слід відводити 10,5 години, а пообідньому — 1,5 години.
Можна припуститися помилки, якщо вважати, що дитина втомлюється через те саме, що й дорослі. Однією з характерних рис, властивих дітям, є швидка стомлюваність не від рухів (хоча їхнє передозування настільки ж шкідливе), а від неможливості рухатися або від одноманітної діяльності.
В основі цього явища — швидка стомлюваність великих м’язів і відповідних їм центрів нервової системи дитини. Якщо діяльність дитини різноманітна, отже, і робота відповідних груп м’язів і нервових центрів змінюється: м’язи та нервові центри, які не працюють у цей момент, немов би відпочивають, набираються сили. Якщо ж дитина тривалий час перебуває в статичному положенні (довго стоїть, сидить, слухає читання), то навантаження припадає на ті самі групи м’язів і нервові центри, які швидко стомлюються.
Дошкільники за день витрачають дуже багато енергії; для того щоб відшкодувати втрачену енергію, їсти їм необхідно достатньо багато. Якщо їжі вдосталь, організм дитини обов’язково отримає потрібну кількість калорій: почуття голоду зробить свою справу. Їжа, яку дитина з’їла без задоволення, механічно, засвоюється погано.
Крім того, якщо щоразу дитина змушена їсти за примусом, то в неї може сформуватися негативне сприйняття їжі взагалі. Постійні вмовляння, зауваження, нотації, покарання викликають у дитини неприємні емоції. Якщо ж подібна ситуація повторюється день у день, то неприємні відчуття, пов’язані з їжею, «запам’ятовуються».
Як наслідок, фізіологічний механізм апетиту буває настільки глибоко ушкоджений, що замість природного почуття голоду в дитини з’являється відраза до їжі при одному погляді на страви.
Апетит може втратити і цілком здорова дитина. Дорослим необхідно звернути увагу на те, чи не відшкодовує дитина капризами за столом брак уваги та любові.
Можливо також, що порушений сам режим харчування і дитина перебиває апетит солодощами та «перекусами».
Однаково шкідливим для дитини є як недостатнє, так і надлишкове харчування. За систематичного перегодовування дитині знадобиться максимальне напруження шлункової та кишкової секрецій для переварювання їжі. Таке зайве перенапруження викликає стійку відразу дітей до їжі. Дитина намагається звільнитися від надлишкової їжі частими відригуваннями або блювотінням. Нерозумно змушувати дитину з’їдати все, що дорослі поклали на тарілку.
Для того щоб уникнути конфліктів і сварок за столом, необхідно проаналізувати ситуацію і з точки зору дитини, і з точки зору дорослого.
Можливо, ви цілком задоволені денним сном дитини, а ввечері її довго не вкласти або, навпаки, вона піднімається вранці ні світ, ні зоря. Зазвичай, ці проблеми легко вирішуються введенням чіткого, зручного для вас розпорядку дня. Якщо ви ввели режим, але малюк, як і раніше, зберігає свою звичку рано вставати чи пізно лягати, це може мати кілька причин.
Як серед дорослих, так і серед дітей зустрічаються явно виражені "сови" і "жайворонки". Зазвичай, це передається у спадок, і перевчити дотримуватися іншого режиму сну практично неможливо (і небажано для здоров'я). Але не впадайте у відчай завчасно, в більшості випадків пізніше засипання або раннє пробудження пояснюються зовсім іншими причинами. Причина може бути, наприклад, в тому, що в розпорядку дня ви відвели на нічний сон занадто довгий час. Після 6-ти місяців діти, скільки б вони не спали вдень, рідко сплять вночі довше 10-11-ти годин. Тому, якщо ви вкладаєте малюка ввечері занадто рано (наприклад, в 19 годин), буде зовсім не дивно, що він підніметься вранці раніше вас (можливо, вже о 5-й годині ранку). Вкладайте його ввечері пізніше, і, якщо він не вроджений "жайворонок", то незабаром порадує вас вранці більш пізнім пробудженням.
Якщо ви дозволяєте дитині спати вранці або вдень занадто довго, то, швидше за все, вона увечері ще недостатньо втомилася і тому довго не може заснути. Будіть у зручний для вас час вранці або вдень, і незабаром втома переможе - малюк буде добровільно лягати раніше ввечері. Звичайно, для звикання до нового режиму йому знадобиться час, і в цей час зажадає особливого розуміння і терпіння з боку батьків. Але потерпіть примхи тижнів зо два, і нічний сон пересунеться в потрібному напрямі, внутрішній годинник перейде на новий ритм.
В ранкові години малюк спить особливо чутливо, фази швидкого сну (з короткочасним пробудженням в кінці) до ранку частішають. А оскільки дитина до цього часу вже практично виспалася, заснути після кожного пробудження стає для неї все важче. Якщо в сім'ї комусь доводиться рано вставати, він може будь-яким шурхотом остаточно розбудити, навіть якщо дуже намагається не шуміти, ходити навшпиньки. В цьому випадку залишається тільки вкладати малюка раніше ввечері, щоб відсипатися хоча б у вечірні години. А вранці, якщо ви нікуди не поспішаєте, можете взяти його до себе в ліжко. Затишний початок дня і порція ніжності спозаранку зарядять вас обох енергією на цілий день.
Однією з причин того, що дитину важко вкласти ввечері, може бути її звичка засинати тільки у вашій присутності або у вас на руках. Помітивши, що не встигне вона зімкнути очей, як ви обережно намагаєтеся вкласти її в ліжко або виходите з кімнати, дитина наступного разу буде уважно стежити за вами, щоб не пропустити цього моменту. "Якщо я засну, то залишуся в ліжечку (або кімнаті) один", - підкаже малюку його досвід. І дитина буде всіма силами чинити опір втомi. Що робити? Вихід один - навчити її засипати без вашої допомоги, саму в своєму ліжечку.
Якщо малюка, який без насилу засинав ввечері в належний час, раптом не вкласти, причина може бути в тому, що він просто став старший і тому спить не так довго, як раніше. Можливо, настав час переглянути режим, зменшивши загальну тривалість сну. Для цього можна скоротити кількість тихих годин або їх тривалість. Якщо малюк спав вдень один раз, можна відмовитися від денного сну зовсім. А якщо денна пауза і вечірній спокій однаково важливі, залишається тільки будити дитину раніше вранці, поки вона не перебудується і не стане прокидатися раніше сама.
Старшим же дітям, які вдень і без того не сплять, а ввечері намагаються відтягнути час сну сотнями різних бажань та ідей (не тому, що вони хочуть вас розсердити, а тому, що недостатньо втомилися), цілком можна дозволити лягати на годину пізніше. Умова - вони повинні провести цю годину за спокійною грою в своїй кімнаті. В цей час дозволяється дивитися книжки, грати, слухати музику або казку, але не дозволяється шуміти, стрибати, бігати або виходити з кімнати без необхідності. Домовтеся з малюком, що через годину ви прийдете до його кімнати, щоб вимкнути світло і побажати йому спокійної ночі. Якщо він цього хоче, ви можете розповісти йому на ніч казку (але тільки одну, щоб це не стало новим способом відтягування часу). Після цього треба залишатися в ліжку. Тільки в такому випадку буде знову дозволено грати перед сном на наступний день. Звичайно, така домовленість має сенс, тільки коли дитина вже дійсно потребує меншої кількості сну і без проблем встане в належний час зранку. Якщо ж ні, то почекайте, поки година спокійної гри перед сном увійде в звичку, і малюк після цього буде добровільно лягати спати, а потім непомітно пересуньте початок гри на більш ранній час, щоб дитина, в результаті, раніше опинилася в ліжку.
Проблема з вечірнім засипанням в окремі дні може бути пов'язана з тим, як малюк провів цей день або вечір перед сном. Подумайте, чи не занадто багато подій відбувається. Постарайтеся, щоб день був більш спокійним. Скоротіть на час поїздки і зустрічі, проводьте більше часу на природі та свіжому повітрі. Дуже можливо, що це допоможе швидше заснути і спокійніше спати вночі.
Старших дітей часто важко вкласти спати через надмірну рухливiсть ввечерi. Набігавшись, настрибавшись, насміявшись вдосталь, вони довго не можуть заснути. Дітям потрібен час, щоб заспокоїтися і переключитися на сон. Тому останні година-дві перед сном обов'язково повинні відбуватися в спокійній обстановці. Відмовтеся ввечері від рухливих ігор, гостей і всього, що може розворушити дитину. Приглушіть світло, намагайтеся говорити тихо, дайте малюкові зрозуміти, що настає спокійний час доби.
Деякі діти краще засинають після вечірнього купання. Можливо, це допоможе. І обов'язково розмовляйте з малятком, як можна більше. Поясніть йому, що день підходить до кінця і потрібно готуватися до сну. Поговоріть ще раз про найбільш важливi і цікавi події минулого дня ("сьогодні ми з тобою гуляли в лісі", "в нас в гостях була бабуся, вона дуже рада тебе бачити" і т. д.). Потім розкажіть, які у вас плани на завтра ("завтра, коли ти прокинешся і поїсти, ми з тобою поїдемо в магазин, щоб купити тобі нові штанці"). Під кінець скажіть малюку, що зараз він повинен поспати, щоб набратися сил для нового, цікавого, повного приємних сюрпризів дня.
Згідно з Конвенцією про права дитини, прийнятою ООН у 1989 році, кожна дитина має право на вакцинацію. Кожна країна має свій перелік інфекційних захворювань, проти яких проводить обов'язкову вакцинацію. Це означає, що влада бере на себе зобов'язання забезпечити виконання цих щеплень. Так, у США Наглядовим комітетом з питань імунопрофілактики рекомендовано проводити обов'язкове щеплення проти гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, Hib-інфекції (інфекції викликаної Hemophilusinfluenzae, тип b), пневмококу, кору, епідпаротиту, краснухи, гепатиту А, а в окремих регіонах і проти туберкульозу. В Україні відповідно до наказу МОЗ України "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" обов'язково проводяться щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Забезпечення в Україні обов'язкового щеплення проти зазначених інфекцій регламентовано Розширеною програмою імунізації, прийнятою ВООЗ.
В Україні для рутинної імунізації дифтерії, правця, кашлюка за державний кошт використовується вакцина з цільноклітинним кашлюковим компонентом, переважно вітчизняного виробництва — АКДП. Необхідно пам'ятати, що кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо протягом перших 6 місяців життя, коли його перебіг має найтяжчий характер та серйозний прогноз щодо подальшого розвитку дитини через часті приступи апное, гіпоксичне пошкодження мозку, а також часте тяжке ускладнення — пневмонію. Саме з таких позицій обґрунтованою є необхідність проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці (в Україні відповідно до календаря профілактичних щеплень — з трьох місяців, у США — з 6 тижнів життя). Правець — убіквітарна інфекція, найефективнішим захистом від якої є планова вакцинація.
Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності, рівень захворюваності складав близько 1000 на 100 тис. населення. Масова вакцинація дифтерійним анатоксином дозволяє контролювати захворюваність на дифтерію. Необхідно також зазначити, що на введення дифтерійного анатоксину формується антитоксичний імунітет, що забезпечує нейтралізацію циркулюючого в крові токсину, запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями.
З 2002 року територія України має статус вільної від поліомієліту. Проте, незважаючи на це, на континенті існують регіони, де реєструються випадки поліомієліту, і з цих територій може бути завезений поліовірус до нашої країни. В Україні, починаючи з 2000 року, застосовуються два типи вакцин проти поліомієліту: оральна (жива) поліомієлітна вакцина — ОПВ (призначається peros) та інактивована поліомієлітна вакцина — ІПВ (вводиться парентерально).
Кір — захворювання, яке за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні, незважаючи на високий відсоток охоплення щепленням (не менше 95 %), спостерігався високий рівень захворюваності (до 95,0 на 100 тис. дітей у 2001 р.) і тільки у 2002 р. він різко знизився — до 29,5 на 100 тис. дітей.
Необхідно також зазначити, що Європейським бюро ВООЗ було поставлено за мету до 2010 року елімінувати кір, тобто припинити ендемічну циркуляцію вірусу кору; при завезенні інфекція не поширюється.
Відповідно до календаря щеплень в Україні вакцинація проти краснухи є обов'язковою і проводиться у віці 12-15 місяців та 6 років. Крім того, з метою профілактики синдрому природженої краснухи, проводять щеплення невакцинованим дівчаткам у віці 15 років. Хоча відсоток щеплених проти краснухи не досягає рівня, що дозволяв би говорити про встановлення контролю над інфекцією, однак тенденції останніх років указують на збільшення охоплення щепленням (51,3 % у 2001 р., 86 % у 2002 р.). Також позитивним є те, що збільшується відсоток вакцинованих дівчаток - підлітків (60 %). Таким чином, складаються передумови для виконання стратегічних цілей ВООЗ — до 2010 року знизити синдром природженої краснухи до частоти менше 1 випадку на 100 тис.новонароджених.
Вакцинація проти епідемічного паротиту в Україні є обов'язковою і передбачає введення дози у віці 12-15 місяців та в 6 років. Подібно до краснухи, зважаючи на більш тяжкий перебіг епідемічного паротиту серед юнаків, в Україні передбачено щеплення у 15 років для хлопчиків. Хоча захворюваність в Україні залишається високою (за 2002 рік в середньому по Україні 164,73 на 100 тис. дитячого населення), відмічається стійка тенденція до її зниження за останні роки .
Обов'язковим до щеплення в Україні є вірусний гепатит В. Доцільність обов'язкового щеплення дітей обґрунтовується високим ризиком хронічного перебігу вірусного гепатиту В у дітей. Так, у новонароджених ризик хронізації даного вірусного захворювання становить 80-90 %, дітей 5 років — близько 25-50 %, а це підвищує ймовірність розвитку первинного раку печінки у 300 разів. Таким чином, використання вакцини проти гепатиту В має опосередкований вплив на профілактику раку печінки, особливо в дитячому віці.
Аналогічно до ситуації з охопленням вакцинацією щодо краснухи, охоплення вакцинацією проти гепатиту В є недостатнім для встановлення контролю над даною інфекцією в Україні (за 2002 рік охоплення склало 48,6 % у дітей до 1 року, середінших — 37,3 %), що обґрунтовує стабільну захворюваність на гострий гепатит В (4,1-5,0 на 100 тис. дітей).
В Україні обов'язковою є вакцинація проти туберкульозу усіх новонароджених, а також передбачені ревакцинації у 7 та 14 років при негативних результатах проби Манту.
· Перед першим щепленням АКДП-вакциною необхідно зробити загальний аналіз крові і сечі, а також отримати дозвіл невропатолога на вакцинацію.
· За наявності у дитини алергічних розладів (діатез та ін.) заздалегідь обговоріть з лікарем схему профілактики загострення алергії. Зазвичай вона представляє собою прийом антигістамінних препаратів (супрастин, фенистил) протягом 2 днів до щеплення і 2 днів після.
· Також купіть дитячі жарознижуючі з парацетамолом. Краще купувати свічки.
· Не вводьте новий прикорм або нові види їжі. Якщо дитина знаходиться на грудному вигодовуванні - не вводьте в свій раціон нові продукти.
· Не забудьте взяти антигістамінні та інші препарати, які призначив лікар.
· Переконайтеся, що вдома є дитячі свічки з парацетамолом (еффералган, панадол). Не покладайтеся лише на гомеопатичні препарати – ними можна користуватися, але при сильних реакціях на щеплення вони не допоможу.
· Якщо у вас є прищепний сертифікат, до якого вносяться зроблені щеплення, візьміть його з собою.
· Обов’язково візьміть з собою улюблену іграшку дитини.
· Переконайтеся спільно з лікарем, що у дитини на момент щеплення немає підвищення температури. Це є єдиним універсальним протипоказанням до проведення щеплення.
· Поцікавтеся у лікаря, від чого і якою саме вакциною сьогодні будуть щепити дитину.
· Не соромтеся задати питання лікарю, якщо у вас є якісь сумніви щодо щеплення.
· Не хвилюйтеся. Ваше хвилювання і занепокоєння передаються дитині. Будьте спокійні і впевнені – і дитина перенесе щеплення набагато легше.
· Не переживайте через те, що ви все ж хвилюєтеся, просто переведіть ваше хвилювання у конструктивне русло.
· Посміхайтеся і будьте ласкаві до дитини.
· Під час уколу дитина повинна бути у вас на руках – так їй і вам буде комфортніше.
· Дайте дитині виплакатися після уколу. Не змушуйте дитину “бути хороброю”, не кажіть, що плакати соромно.
· Якщо дитина каже, що їй боляче – “видуйте” біль. Зробіть глибокий вдих і повільно “видувайте” біль. Повторіть цю вправу кілька разів.
· Не забудьте і не соромтеся задати ваші питання лікареві. Обов’язково запитайте про те, які і коли реакції на щеплення можуть виникнути і в яких випадках звертатися за медичною допомогою.
· Не поспішайте покинути поліклініку чи медичний центр. Посидіть протягом 20-30 хвилин неподалік від кабінету. По-перше, це допоможе заспокоїтися, по друге – дозволить швидко надати допомогу у разі виникнення негайних алергічних реакцій на щеплення.
· Якщо дитина достатньо доросла, порадуйте її яким-небудь приємним сюрпризом, нагородіть її чим-небудь, похваліть. Скажіть їй, що все в порядку.
· У випадку щеплення АКДП-вакциною: якщо лікарем не було наказано інакше, дайте дитині дозу (свічку або сироп) жарознижуючого. Це дозволить уникнути неприємних реакцій, що виникають у перші години після щеплення.
· Постарайтеся утриматися в день щеплення від купання.
· Найчастіше, температурні реакції на інактивовані вакцини (АКДС та інші) виникають в першу добу після щеплення.
· У разі АКДС-вакцин: профілактично, обов’язково на ніч дайте дитині жарознижуючий, навіть якщо температура на даний момент нормальна.
· При виникненні сильних температурних реакцій (37,5 ° С і вище) дайте одноразово дитині парацетамол – дитячу дозу відповідно до віку.
· При температурних реакціях не нехтуйте обтирання дитини теплою водою. Не використовуйте для обтирань горілку – вона дратує і сушить дитячу шкіру.
· Не забувайте про те, що добове дозування парацетамолу не безмежна. При передозуванні можливі важкі ускладнення. Уважно прочитайте інструкцію до препарату, яким користуєтеся (панадол, еффералган, тайленол).
· Ні в якому разі не користуйтеся аспірином. Його застосування у дітей молодшого віку загрожує важкими ускладненнями.
· Приймайте ті препарати для профілактики алергічних розладів, які призначив лікар.
· Продовжуйте приймати жарознижуючі згідно інструкції до препаратів, якщо температура залишається підвищеною.
· АКДП-вакцини. Слідкуйте за температурою тіла дитини. Намагайтеся, щоб вона не піднімалася вище 38,5 º С (під пахвою). У частини дітей на тлі підвищення температури можлива поява т.зв. фебрильні судоми. Вживайте жарознижуючі, не чекаючи підйому температури.
· З дитиною можна і потрібно гуляти, можна і потрібно купати її. Виняток становлять випадки, коли у дитини підвищена температура внаслідок або незалежно від щеплення.
· Якщо була проведена проба Манту – при купанні намагайтеся, щоб вода не потрапляла на місце постановки проби. Не забувайте, що піт це теж рідина, тому стежте за тим, щоб ручка дитини не потіла.
· Не вводьте нових продуктів у раціон дитини (і свій, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні). Це можна буде зробити на 3-ю добу після щеплення і пізніше.
· У разі АКДС-, АДС-, гепатитних В і АДС-М-вакцин. При появі сильних реакцій в місці уколу (припухлість, ущільнення, почервоніння) зробіть зігріваючий компрес або просто періодично прикладайте змочену водою тканину. Якщо протизапальні засоби ще не приймаються, почніть їх давати.
· У випадку щеплення живими вакцинами (краплі поліомієлітної вакцини ОПВ, паротитна, краснушна) побічні реакції зазвичай виникають на 5-12 добу після щеплення.
· Якщо виникла якась реакція, але щеплення було зроблено не живою вакциною, то вакцинація з 99% ймовірністю тут ні при чому. Найбільш частою причиною температурних і деяких інших реакцій у дітей молодшого віку є ріжучі зубки, у дітей старшого віку – простудні інфекції.
Терміном “побічні реакції” прийнято позначати небажані, не є метою щеплення реакції організму, які виникли після вакцинації. Побічні реакції прийнято ділити на місцеві, тобто виникають у місці уколу (почервоніння, болючість, ущільнення), і загальні, тобто ті, які зачіпають весь організм в цілому – підвищення температури тіла, нездужання і ін.
У цілому, побічні реакції – це нормальна реакція організму на введення чужорідного антигену і в більшості випадків відображають процес вироблення імунітету. Наприклад, причиною підвищення температури тіла, що виникла після щеплення, є викид в кров особливих «посередників» імунної реакції. Якщо побічні реакції мають легкий характер, то в цілому – це навіть сприятлива в плані вироблення імунітету ознака. Наприклад, невелике ущільнення, що виникло в місці щеплення вакциною проти гепатиту В свідчить про активність процесу вироблення імунітету, а значить щеплена людина буде реально захищений від інфекції.
Вакцинація – це найефективніший і економічно вигідний засіб захисту проти інфекційних хвороб, відомих сучасній медицині. Основним способом вакцинації є введення в організм людини ослаблених або вбитих хвороботворних мікробів (або штучно синтезованих білків, схожих на білок мікробів) для того, щоб стимулювати утворення в організмі антигенів – речовин, що нейтралізують збудників захворювання. Серед мікроорганізмів, проти яких успішно борються за допомогою щеплень, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатитів А і В) або бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, пневмококової пневмонії).